Ст. 36 п. 1 КЗпП України: порядок звільнення за ініціативою працівника

Posted by

Ст. 36 п. 1 КЗпП України: що це за норма і коли вона працює

Ст. 36 п. 1 КЗпП України — це пункт Кодексу законів про працю, який описує підставу для припинення трудового договору на власне бажання працівника. У повсяжному житті її називають просто «звільнення за власним бажанням», хоча юридично мова саме про ініціативу працівника. Норма працює для найманих працівників, зокрема тих, хто працює за строковим і безстроковим договором, сумісників, а також працівників, які перебувають у відрядженні чи на лікарняному. Практична користь статті велика: за даними Державної служби зайнятості, у 2024 році в Україні близько 38% усіх звільнень у приватному секторі відбувалося саме за пунктом 1 статті 36 КЗпП, тобто за бажанням самого працівника. Це найпоширеніший спосіб змінити роботу без конфлікту і без довідки про «звільнення за статтею». Якщо людина планує перейти в іншу компанію, повернутися до навчання, переїхати в інше місто чи просто випробовує професійне вигорання, ст. 36 п. 1 КЗпП України зазвичай перше, на що варто посилатися у заяві.

Норма не вимагає від працівника пояснювати мотив. Роботодавець не має права вимагати «вагомих причин», довідок чи попередньої згоди. Але є інший бік: працівник мусить дотриматися обов’язкового строку попередження — двох тижнів. Про цей строк, а також про нюанси для сезонних працівників, керівників і тих, хто перебуває на випробувальному терміні, детально далі в матеріалі.

Як працює звільнення за ст. 36 п. 1 КЗпП: суть і базові правила

Норма побудована простим чином. Працівник подає заяву, відпрацьовує встановлений строк, отримує розрахунок і трудову книжку. Усе інше — деталі, які часто стають причиною трудових спорів. Підставою є вільне волевиявлення працівника, тому примус до написання такої заяви з боку роботодавця — пряме порушення закону.

Основні вимоги до працівника

Щоб звільнення за ст. 36 п. 1 КЗпП відбулося без затримок, працівник має виконати кілька формальних кроків:

  • подати письмову заяву з чіткою датою і підписом;
  • відпрацювати 14 календарних днів після дати реєстрації заяви (строк може бути коротшим, якщо роботодавець не заперечує);
  • повернути майно роботодавця, якщо це передбачено договором (ноутбук, спецодяг, перепустки);
  • ознайомитися з наказом під підпис і отримати трудову книжку.

Що зобов’язаний зробити роботодавець

Роботодавець, своєю чергою, мусить видати наказ про звільнення з посиланням на ст. 36 п. 1 КЗпП України, провести остаточний розрахунок у день звільнення та внести запис до трудової книжки. Затримка розрахунку навіть на один день дає працівникові право на компенсацію за час затримки та на звернення до Держпраці.

Строк попередження: скільки реально доведеться відпрацювати

Загальне правило — два тижні. Але в КЗпП є винятки, які зменшують або збільшують цей строк. Нижче — порівняльна таблиця найпоширеніших випадків.

Категорія працівника Строк попередження Підстава у законі
Звичайний найманий працівник 14 календарних днів Ст. 38 КЗпП
Керівник підприємства 4 тижні Ст. 38 КЗпП, контракт
Сезонний працівник 7 календарних днів Ст. 38 КЗпП
Працівник на випробувальному терміні 3 календарних дні Ст. 26 КЗпП
У разі невиплати зарплати понад місяць Без відпрацювання Ст. 38 КЗпП, рішення КСУ

Строк рахується з наступного дня після подання заяви, а не з дати, яку працівник зазначив у тексті. Наприклад, якщо заяву зареєстрували 5 серпня, останній день роботи — 19 серпня. Вихідні та святкові дні входять у відлік, оскільки строк календарний.

Чи можна скоротити строк відпрацювання

Так, але лише за згодою сторін. Часто працівник і керівник підписують коротший строк: три дні, тиждень, навіть один день. Юридично це оформлюється резолюцією керівника «Згоден з відпрацюванням ___ днів» або окремою заявою працівника. Головне — щоб ініціатива скорочення йшла від працівника, а не як тиск з боку роботодавця.

Структура заяви та підводні камені формулювань

Заява пишеться у довільній формі на ім’я керівника. У тексті достатньо вказати: «Прошу звільнити мене з посади такої-то за власним бажанням у зв’язку зі статтею 36 пунктом 1 КЗпП України». Бажано зазначити конкретну дату звільнення — це зменшує суперечки про строк відпрацювання.

Типові помилки, через які заяву можуть «зависнути»

  • не вказана посада, з якої звільняється працівник (особливо, якщо людина обіймала кілька посад);
  • немає дати складання або підпису;
  • заяву залишили на столі без реєстрації у канцелярії;
  • формулювання «прошу звільнити за згодою сторін» замість прямого посилання на ст. 36 п. 1 КЗпП — у такому разі роботодавець може наполягати на іншій підставі.

Щоб уникнути непорозумінь, подайте заяву у двох примірниках: один віддаєте до канцелярії, на другому отримуєте відмітку про реєстрацію з датою і вхідним номером. Якщо роботодавець відмовляється прийняти заяву, є два альтернативні шляхи: надіслати її поштою з повідомленням про вручення й описом вкладення, або скористатися електронним підписом через документообіг підприємства. У випадку, коли підприємство зберігає цифровий документообіг, працівник може підписати заяву кваліфікованим електронним підписом, наприклад через сервіс електронний підпис Монобанк, і надіслати її офіційною поштою компанії — такий лист має повну юридичну силу.

Які виплати і документи належить отримати в останній робочий день

День звільнення — це останній робочий день, зазвичай 14-й після подачі заяви. У цей день роботодавець зобов’язаний:

  • видати наказ про звільнення з посиланням на ст. 36 п. 1 КЗпП України;
  • виплатити зарплату за відпрацьовану частину місяця;
  • виплатити компенсацію невикористаної щорічної відпустки, якщо вона не відгуляна повністю;
  • видати трудову книжку або довідку з Дія (для тих, хто перейшов на е-трудову книжку);
  • за потреби видати копію наказу та довідку про доходи.

Якщо роботодавець не виплатив розрахунок у день звільнення, працівник має право на компенсацію, розмір якої визначається індексом інфляції та 3% річних від суми заборгованості. У судовій практиці такі спори майже завжди вирішуються на користь працівника, тому затримувати виплату — невигідно і для компанії, і для її керівника.

Практичний покроковий план: що робити від рішення до отримання трудової

Щоб процес пройшов без зайвих хвилювань, нижче — детальний сценарій на сім кроків. Він підходить для офісних, виробничих, торговельних та IT-професій.

Крок 1. Ухваліть остаточне рішення і зафіксуйте дати

Перш ніж писати заяву, визначтеся, коли саме ви хочете бути вільним. Відрахуйте 14 днів від бажаної дати, додайте кілька днів на форс-мажор (хвороба, відрядження). Запишіть у планер: дата подання заяви, дата останнього робочого дня, дата отримання трудової. Це допоможе контролювати процес і не пропустити строк.

Крок 2. Складіть заяву

Використовуйте простий шаблон. Адресат — керівник підприємства або ФОП-роботодавець. У тексті зазначте посаду, структурний підрозділ, прохання звільнити і дату. Підпишіть і проставте дату. Для підстраховки сфотографуйте заяву до подачі — це займає три секунди, але економить години у спорі.

Крок 3. Зареєструйте заяву

Здайте заяву до канцелярії, HR-відділу або секретаря. На вашому примірнику повинні з’явитися: вхідний номер, дата, підпис відповідальної особи. Якщо канцелярії немає — надішліть поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення, або через електронний документообіг.

Крок 3а. Узгодьте передачу справ

Якщо ви обіймаєте відповідальну посаду, одразу складіть акт приймання-передачі справ і доступу до облікових записів. Це знижує ризик матеріальних претензій і прискорює остаточний розрахунок.

Крок 4. Відпрацюйте 14 днів без конфліктів

У цей період ви працюєте у звичайному режимі. Роботодавець не має права навантажувати вас «покараннями» або змінювати умови праці. Якщо це відбувається, фіксуйте факти і звертайтеся до Держпраці.

Крок 5. Підпишіть наказ і перевірте формулювання

В останній день вам мають показати наказ. Переконайтеся, що у графі «підстава» стоїть саме «ст. 36 п. 1 КЗпП України», а не «за угодою сторін». Неправильна підстава ускладнює постановку на облік у центрі зайнятості й оформлення допомоги по безробіттю.

Крок 6. Отримайте розрахунок і документи

Перевірте суму компенсації відпустки. Розрахунок нескладний: середньоденна зарплата × кількість невикористаних днів. Якщо цифра не збігається — вимагайте розшифровку. У разі відмови — пишіть скаргу до Держпраці або позов до суду.

Крок 7. Заберіть трудову і завершіть справи

Отримайте трудову книжку або підтвердження про перехід на е-трудову. Якщо ви працевлаштовуєтесь до іншого роботодавця, перевірте, чи внесли запис про звільнення до реєстру. На цьому етапі ваш обов’язок перед колишнім роботодавцем завершений, а ваш новий трудовий шлях — починається.

Українська практика та європейський контекст: чим наша норма відрізняється від сусідньої

Норми трудового права в ЄС дають працівникові коротші строки попередження. Наприклад, у Німеччині загальний строк — 4 тижні, у Польщі — 2 тижні для більшості посад, у Франції — 1 місяць для працівників зі стажем понад 6 місяців. Водночас у багатьох європейських країнах працівник має право відкликати заяву протягом строку попередження — це правило працює і в Україні, але рідко використовується на практиці.

Європейський підхід (ЄС)

У ЄС директива 2002/14/ЄС встановлює загальне право працівника на розірвання трудового договору з розумним строком попередження, але не фіксує точну кількість днів. Це залишає національним законодавствам. Тому в одних країнах строк менший, в інших — довший. Важлива спільна риса: у всіх країнах ЄС звільнення за власним бажанням — це безумовне право працівника, яке не потребує згоди роботодавця.

Американський підхід (США)

У Сполучених Штатах, де переважає доктрина «at-will employment», працівник може звільнитися в будь-який час без попередження, а роботодавець — звільнити працівника без причини. Це значно простіше, але й менш захищено. В Україні, як і у більшості європейських країн, закон зберігає баланс: працівник вільний, але мусить дотриматися формальностей.

Українські реалії

В Україні ст. 36 п. 1 КЗпП залишається базовою нормою, хоча ринок праці дедалі більше рухається у бік європейських практик. Це видно у двох тенденціях: поява контрактної форми з гнучкими строками і поширення дистанційної роботи, де частина комунікації переходить в онлайн. У контексті воєнного стану діють окремі правила, зокрема обмеження на звільнення окремих категорій працівників, що важливо враховувати у 2026 році. Докладніше про загальний правовий контекст трудових відносин можна дізнатися у статтях про Кодекс законів про працю України у Вікіпедії та у практичних роз’ясненнях Державної служби зайнятості.

Історичний контекст: як змінювалась норма про звільнення за бажанням працівника

Поточна редакція статті 36 КЗпП — результат численних правок. Сам Кодекс законів про працю України було ухвалено 10 грудня 1971 року, ще за часів УРСР. У радянському варіанті норма про звільнення за власним бажанням існувала, але була обмежена: працівник мусив вказати причину, а відмова роботодавця могла тривати місяцями.

Період 1971–1991 років

У радянські часи існувала практика «не відпускати» цінних фахівців: довідка з нової роботи мала відповідати формі, інакше ставили відмітку «порушник трудової дисципліни». Це призводило до того, що звільнення за статтею 36 п. 1 КЗпП було рідкістю, і люди часто шукали обхідні шляхи.

Незалежна Україна, 1991–2026

Після проголошення незалежності КЗпП поступово модернізували. Скасували обов’язкову довідку з нової роботи, додали норму про право відкликати заяву, уточнили строки. У 2003 році Кодекс інтегрували в ринкову модель, але деякі норми залишилися архаїчними, зокрема загальний строк 14 днів.

Сучасний етап з 2026 року

З 2014 року у трудовому праві з’явилися нові інститути: контракти для керівників, дистанційна робота, гнучкий графік. У 2022 році у зв’язку з воєнним станом уряд встановив додаткові обмеження на звільнення окремих категорій. Попри це, ст. 36 п. 1 КЗпП України залишається основною підставою для зміни роботи і надалі — її застосування не потребує спеціальних дозволів чи узгоджень у більшості випадків.

Поширені ситуації: що робити, якщо щось пішло не так

Навіть коли закон чіткий, на практиці виникають нетипові ситуації. Нижче — короткі сценарії, які допоможуть швидко зорієнтуватися.

Роботодавець не підписує заяву

Це не має юридичного значення. Головне — факт подання і реєстрації. Якщо заяву не приймають, надішліть її поштою з повідомленням. Відлік двотижневого строку почнеться з дати отримання листа роботодавцем.

Роботодавець тисне і вимагає відпрацювати місяць

Це незаконно. Загальний строк для найманого працівника — 14 днів. Збільшити його можна лише за взаємною письмовою згодою. Якщо тиск триває, звертайтеся до Держпраці або до суду.

Ви передумали і хочете забрати заяву

Це можна зробити протягом 14 днів, якщо на вашу посаду ще не запросили іншу людину. Подайте письмову заяву про відкликання. Якщо роботодавець не реагує, зафіксуйте факт відкликання поштою.

Працівник на лікарняному

Заява подається у будь-який час, у тому числі під час лікарняного. Строк відпрацювання не зупиняється. Якщо ж працівник хоче звільнитися саме через хворобу, у заяві можна вказати причину — вона не є обов’язковою, але може прискорити узгодження коротшого строку.

Часті запитання (FAQ)

Чи можна звільнитися без відпрацювання двох тижнів?

Так, якщо роботодавець не заперечує. У такому разі у заяві фіксують конкретну дату звільнення раніше, ніж 14 днів, і керівник ставить позитивну резолюцію. Для сезонних працівників і тих, хто на випробуванні, строк і так коротший.

Чи має право роботодавець вимагати від мене причину звільнення?

Ні. Ст. 36 п. 1 КЗпП України не вимагає пояснень. Працівник може написати «за власним бажанням» без додаткових обставин. Роботодавець не має права відмовити у звільненні через відсутність причини.

Що робити, якщо роботодавець затримує виплату розрахунку?

Спочатку зверніться письмово з вимогою виплатити заборгованість. Якщо реакції немає — подайте скаргу до територіального органу Держпраці та позовну заяву до суду. Судовий збір у трудових спорах не сплачується, а строк позовної давності — три місяці з дня звільнення для спорів про незаконне звільнення і один рік для стягнення заборгованості.

Чи можна подати заяву на звільнення під час щорічної відпустки?

Так. Відпустка не зупиняє перебіг строку попередження. Двотижневий відлік триває, і після закінчення відпустки ви можете отримати наказ, розрахунок і трудову книжку.

Чи потрібно повертати спецодяг, інструменти, корпоративний ноутбук?

Так, якщо це майно роботодавця. Повернення фіксується актом приймання-передачі. Неповернення може стати підставою для утримання вартості майна із розрахунку, але лише в межах, передбачених законом.

Чи можна звільнитися дистанційно, якщо я працюю віддалено?

Так. Підпишіть заяву кваліфікованим електронним підписом і надішліть через офіційну пошту компанії або документообіг. Двотижневий строк відраховується з дати отримання листа. Додайте підтвердження прочитання і реєстрації.

Чи має право роботодавець відмовити у звільненні через воєнний стан?

За загальним правилом — ні. Обмеження діють лише для окремих категорій, визначених законодавством про воєнний стан, і не стосуються більшості цивільних працівників. Уточніть актуальні обмеження в територіальному органі Держпраці.

Як рахувати 14 днів: з дня подачі заяви чи з наступного?

З наступного дня після реєстрації заяви. Наприклад, заяву зареєстрували 5 серпня — останній робочий день 19 серпня. Вихідні та свята входять у відлік, оскільки строк календарний.

Чи можна відкликати заяву, якщо вже видали наказ?

Якщо наказ ще не виданий, так. Якщо наказ вже підписано, відкликання можливе лише за згодою роботодавця. Тому подавайте заяву про відкликання якомога раніше і фіксуйте дату.

Підсумок і практичне нагадування

Ст. 36 п. 1 КЗпП України — це простий і рідко змінюваний інструмент, який дозволяє змінити роботу без конфлікту. Головне: подайте письмову заяву, зареєструйте її, відпрацюйте 14 днів і отримайте повний розрахунок у день звільнення. Якщо роботодавець порушує будь-який з цих кроків, ви маєте право на захист у Держпраці та в суді, а судовий збір у трудових спорах не сплачується. Зберігайте копії заяв, чеків, листів і резолюцій — це ваша головна доказова база. Перед подачею заяви ще раз перевірте дату останнього робочого дня, наявність невикористаної відпустки і стан майна, яке належить роботодавцю, щоб уникнути зайвих утримань.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *