Чому національні санкції Литви щодо Фрідмана й Усманова мають значення для санкційної політики

14 жовтня 2026 року Литва заморозила активи російських олігархів Михайла Фрідмана та Алішера Усманова в межах національної системи санкцій. Про це повідомив міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс на своїй сторінці у соцмережі X. За його словами, вилучення цих двох осіб із санкційного списку ЄС стало неправильним сигналом, тому Литва діяла самостійно.

Передумови на рівні ЄС

22 вересня 2026 року Рада Європейського Союзу продовжила дію обмежувальних заходів щодо осіб, відповідальних за підрив або загрозу територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, ще на 36 місяці — до 22 вересня 2029 року. Водночас із санкційного списку ЄС були виключені Фрідман та Усманов. За даними джерел, виключення Усманова лобіювали Словаччина та Франція, а зняття санкцій із Фрідмана вимагав Люксембург. Президент Азербайджану Ільхам Алієв помилував громадянина Франції, засудженого за шпигунство у грудні 2023 року (зв’язок із зняттям санкцій з Усманова підтверджується лише окремими джерелами і заперечується азербайджанськими дипломатами).

Український контекст і національна реакція

Україна запропонувала замінити Усманова і Фрідмана в санкційному списку іншими російськими олігархами — Володимиром Лісіним (Новолипецький металургійний комбінат) і Володимиром Потаніним («Норнікель»). Раніше у Литві в межах національних санкцій Усманову і Фрідману заборонили в’їзд до країни на 5 років; Естонія також запровадила власні санкції проти цих олігархів.